Одні запитання виникають в голові, коли мова заходить за останній реліз Sony, який отримав назву «Мадам Павутина». Навіщо було робити фільм по всесвіту Людини-Павука без самого Павука? Для чого випускати настільки неякісний фільм, який навіть не зроблять частиною кіновсесвіту? (про що стало відомо буквально перед виходом фільму). І уявіть тепер режисерку, яка починала робити передісторію Спайдерверсу, а отримала кіноадаптацію, яку всі почали закопувати ще до її перегляду. Утім, чи справді все так погано з «Мадам Павутиною»?

Кассандра Вебб (Дакота Джонсон) втратила матір при народженні та була вихована названими батьками. І доволі непогано, адже вирішила пов’язати своє життя з порятунком інших — вона стала парамедиком та працює на швидкій. На такій роботі не можна вагатися, бо кожна секунда дорожча за будь-які коштовні камені на цій планеті. А потім все стає рутиною: день переходить в ще один, виклик про допомогу змінюється новим і так по колу. В цьому потоці легко загубитися та не впізнати когось, кому допоміг або з ким живеш в одному будинку.

Отже, літо 2003 року, Нью-Йорк. Місто живе у своєму власному, дуже близькому до божевілля, ритмі, де постійно щось стається. Перемоги, поразки, злети та падіння, часом доволі жорстокі, від зіткнення об асфальт. Під час виклику на один з таких випадків Кассандра та її напарник Бен Паркер (Адам Пол Скотт), так, той самий, намагаються врятувати постраждалого.

Під час порятунку Кассандра падає у воду з великої висоти та тоне, однак Бену вдається її врятувати. І звідси починаються речі, які Кессі не може усвідомити. Їй здається, що вона починає сходити з розуму, а по факту головна героїня стрибає з однієї часової петлі в іншу, де кожного разу має змогу когось врятувати. Але ці видіння настільки хаотичні й випадкові, що розібратися в них майже неможливо. Принаймні до моменту, коли вона та ще троє незнайомок не опиняються в одному місці в один і той самий час.

Тут на сцену виходить Єзекіїль Сімс (Тахар Рахім) — бізнесмен, у якого є сили, схожі з тими, що колись отримає Людина-павук, і який використовує їх на власну вигоду. Однак кожної ночі він бачить один і той самий кошмар, як три Дівчини-павучихи вбивають його. Цей сон переслідує його і тому він вирішує не чекати своєї смерті, а зробити все, щоб цього не сталося. Як-от вбити трьох юних дівчат, які ще нічого не розуміють у цьому житті та яким доведеться дуже швидко подорослішати.

Власне, ось вони: Джулія Карпентер (Сідні Свіні) — дочка, для якої не знайшлося місця у новій родині батька. Аня Корасон (Ізабела Монер) — матір якої пішла так рано, що вона її майже не пам’ятає, а батька нелегала депортували і вона залишилася сама. Ну і Метті Франклін (Целеста О’Коннор) — непосидюча мала, батьки якої перебувають на іншому краю світу. З огляду на те, як часто вони спілкуються — Метті така сама сирота, як і решта.

Саме час розібратися із тим, що відбувається навколо. Чому Кассандра бачить ці видіння, як їй запобігти тому, щоб Єзекіїль не досягнув своєї мети та що робити далі. На це у героїні йде доволі багато часу. Усе починається зі сумних спогадів про маму та гортання її щоденників. А закінчується тим, що головна героїня мусить подолати пів світу, щоб зрозуміти, як здолати ворога і чи це взагалі можливо.

Сюжет розвивається помірно, при цьому використовуються всі можливі фокуси, щоб утримати вашу увагу на екрані. Наприклад: підняти градус подій, звівши хижака та жертв в одному місці. Також круто були використані та зображені моменти з часовими петлями. А ще музичний супровід — він у фільмі підібраний таким чином, що аж провокує зосередитися.

От уявіть собі ситуацію, коли безвідповідальність юних героїнь приводить нас до того, що вони танцюють на столику в забігайлівці під Toxic Брітні Спірс. І це при тому, що вони ховаються від чоловіка, який може отруїти своїм дотиком. Шикарна іронія!

Про дядька Бена ми вже згадали. Також були чутки, що у фільмі з’явиться мати Пітера Паркера, Мері (Емма Робертс). Власне, сам Пітер тут також є, дуже милий карапуз. (це припущення, бо малого відкрито так і не назвали) Що ці двоє роблять у фільмі, одному Богу відомо, але вони тут і не згадати про них я не міг.

Також сценаристи спробували вставити кілька інших великодок, як-от промо альбому Бейонсе, Dangerously in Love. А ще сюди завезли паралель з іншим представником медичної сфери, одним доктором, який дебютував та закріпився у кіновсесвіті. Зробили це у банальний спосіб, однак ти миттєво ловиш посилання, що було закладено.

Загалом фільм приємно дивитися, кольори на екрані дуже класно підібрані та не вибиваються. Особливо сподобалися вже класичні обігрування кольорів костюмів Людини-павука в образах Кассандри. Нічого такого, але усмішки не уникнути.

Як і того факту, що фінал фільму вийшов трохи змазаним. Нас за руку довели до того, що має статися і чому так, але, чорт, відчуття, що можна було трошки більше і трошки краще вас не покине. Це також можна сказати і про антагоніста. Єзекіїль весь такий цілеспрямований і крутий, але тут нема пояснення того, як він отримав свої сили. Весь сюжет тримається тільки на тому, що він тут і шальки терезів «або він або його», все.

До речі, можна було більше уваги приділити Джулії, Ані та Метті, однак режисерка фільму С. Дж. Кларксон вирішила зосередитися на Кассандрі, її проблемах та здібностях. Це трохи обмежило історію рамками там, де вартувало розширити їх та почати будувати основу на майбутнє. І при всіх проблемах персонажів, що описані вище, дивитися за ними хочеться. Акторів підібрали вдало і вони виконали свою роботу. Ну, може, окрім одного-двох моментів, де Дакота не витиснула із себе всього.

Словом, «Мадам Павутина» — не такий поганий фільм, як про нього відгукуються. Він має у собі багато смішних, банальних, подекуди недоречних, речей та жартів, проте всі вони подані під хорошим соусом. Додаємо сюди трохи авантюри, юнацької непосидючості, дівочої реакції «о Боже мій, о Боже мій, о Боже мій» на будь-який небезпечний момент і все — вважайте ви вже із зацікавленням дивитеся, що буде далі. Повірте, на собі перевірив.